Охорона здоров’я

ПРО ГАЛУЗЬ

ЗДОРОВ’Я – стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад.

Кожна людина має природне невід’ємне і непорушне право на охорону здоров’я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

В Україні закладено конституційні засади надання безоплатної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Крім того, зазначено, що існуюча мережа не може бути скорочена.

В той же час задоволеність якістю надання медичних послуг в Україні є найнижчою в Європі. Середня тривалість життя українців на 9 років менше, ніж середня тривалість життя європейців; рівень дитячої смертності вищий в 2,5 рази, а рівень передчасної смертності в 3 рази вищий за «старі» країни ЄС.

Інфраструктура лікарень радянських часів за роки незалежності майже не змінювалася. Мережа є роздутою, медичні послуги невиправдано дублюються в різних закладах, деякі лікарні через недовантаження і недофінансування надають неякісні послуги.

Через демографічні зміни деякі лікарні, насамперед у сільській місцевості, недовантажені – хірурги проводять лише до сотні операцій на рік, а отже, втрачають кваліфікацію. Недофінансування таких лікарень визначає також їх аварійний стан, нестачу обладнання та медикаментів, що також веде до зниження якості медичної допомоги.

Роль терапевта та педіатра, що працюють на первинному рівні медичної допомоги, звелась до ролі диспетчера, що передає пацієнта спеціалізованим лікарям, майже не беручи участі у лікуванні. Тому майже кожен третій пацієнт безпосередньо звертається до вузького спеціаліста, оминаючи терапевта, що у багатьох випадках призводить до блукання пацієнта між спеціалістами та перенавантаження спеціалізованих лікарів нескладними випадками, які могли б лікуватися на первинному рівні.

При цьому наявне фінансування використовується вкрай неефективно через вже згадану роздутість мережі, через паралельну роботу різних урядових і відомчих лікарень, та через неможливість лікарень гнучко управляти доступними грошима. Основну частину фінансування (близько 75%) лікарні отримують на зарплати медичних працівників, що оцінюється на основі кількості ліжок і не може змінюватися, близько 9% припадає на оплату комунальних послуг, а залишки надаються на медикаменти, перев’язувальні матеріали (7,8%) та харчування (2,7%). Мізерні кошти залишаються на оновлення обладнання і інші цілі, які часто фінансуються з так званих «благодійних» внесків пацієнтів чи на кошти спонсорів.

Хоча більшість коштів використовується на оплату праці, вона є в Україні надзвичайно низькою у порівнянні з іншими галузями, та катастрофічно низькою у порівнянні із заробітною платою медиків країнах ЄС.

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ

Стратегія сектору
«ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я»

(базовий рівень)

В Україні закладено конституційні засади надання безоплатної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я. Крім того, зазначено, що існуюча мережа не може бути скорочена.

Через демографічні зміни деякі лікарні, насамперед у сільській місцевості, недовантажені – хірурги проводять лише до сотні операцій на рік, а отже, втрачають кваліфікацію. Недофінансування таких лікарень визначає також їх аварійний стан, нестачу обладнання та медикаментів, що також веде до зниження якості медичної допомоги.

Більшість коштів, що передбачені на охорону здоров’я, використовується на оплату праці, хоча вона є в Україні надзвичайно низькою у порівнянні з іншими галузями, та катастрофічно низькою у порівнянні із заробітною платою медиків країнах ЄС.

Постає питання, що робити з лікарнями, які вже сьогодні не використовують в повному обсязі свій інфраструктурний потенціал з надання медичної допомоги населенню, проте, потребують вкладення значних фінансових ресурсів на їх утримання, обслуговування, енергоносії. Тож сьогодні кожна громада має вирішити для себе питання – які послуги, включаючи надання первинної медико-санітарної допомоги, є необхідними для жителів цієї громади, та надання яких ця громада спроможна забезпечити. Враховуючи,  що надання соціальних послуг в умовах стаціонару вже сьогодні фінансується за кошти місцевого бюджету та потребує значної медичної складової, ефективним було б поєднання їх надання в одному закладі.

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ СЕКТОРУ

  1. Законодавством не визначено гарантовані державою обсяги, стандарти та бюджетні нормативи безоплатної медичної допомоги
  2. Надмірна і нерівномірно розподілена медична інфраструктура
  3. Обмежений обсяг та неефективне  витрачання бюджетних коштів
  4. Нерівномірна доступність, неналежна якість, низька ефективність медичної допомоги
  5. Значна частка «неформальних» платежів у складі витрат на медицину
  6. Відсутній зворотний зв’язок між споживачами, постачальниками та замовниками медичних послуг
І. БАЧЕННЯ

Якісно нова первинна медична та соціальна допомога для кожного жителя громади, яку можна отримати безоплатно в «Центрі медико-соціальної допомоги громади».

ІІ. СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ
  1. Cтворити умови для впровадження в Україні системи солідарної відповідальності в охороні здоров’я.
  2. Запровадити нові підходи до фінансування галузі, спрямовані на оплату медичних послуг, а не утримання мережі медичних закладів.
  3. Покращити якість надання медичної допомоги та стан здоров’я населення.
ІІІ. ОПЕРАТИВНІ ЦІЛІ ТА ПЛАН ЇХ ДОСЯГНЕННЯ
№ЦільОсновний змістТерміни досягненняІндикатори
Стратегічна ціль 1:
Cтворити умови для впровадження в Україні системи солідарної відповідальності в охороні здоров’я.
1.1Розробити та затвердити Методику розрахунку вартості медичних послуг,  зокрема, первинної медичної допомоги,  паліативної допомоги, стоматологічної допомоги, консультативно-діагностичних послуг, денного та стаціонарного догляду та послуги із підтриманого проживання.Затвердження єдиних підходів для всіх закладів охорони здоров’я державної та комунальної форми власності щодо розрахунку вартості медичних та соціальних послуг.2017-2020Затвердження відповідної Методики.
1.2Здійснювати фінансування галузі з розрахунку наданих медичних послуг на договірній основі.Йдеться про відмову від фінансування закладів охорони здоров’я на основі постатейного кошторису (утримання інфраструктури) та перехід до оплати постачальникові фактично наданих послуг (оплата результату) з метою стимулювання постачальників послуг бути максимально орієнтованими на пацієнта. При цьому, фінансування первинної медичної допомоги має відбуватися з розрахунку на людину, а спеціалізованої допомоги – за пролікований випадок із застосуванням діагностично-споріднених груп (ДСГ).2018-2020Відсоток закладів охорони здоров’я, що надають медичні послуги на підставі договорів.
1.3Запровадити механізми реімбурсації лікарських засобів на національному (державні програми) та місцевому (місцеві програми) рівні.Запровадження адресної допомоги на лікарські засоби незахищеним верствам населення або категоріям людей, які хворіють на хвороби, що потребують постійного вживання певних ліків, з метою уникнення значних витрат на ліки або відмови від лікування у зв’язку з відсутністю коштів.2017-2020Кількість затверджених на національномі рівні програм реімбурсації лікарських засобів.
1.4Прийняти закон про загальнообов’язкове медичне страхування.Cтворення законодавчої основи для запровадження в Україні загальнообов’язкового медичного страхування з метою забезпечення доступності медичної допомоги для кожного жителя (у центрах медико-соціальної допомоги громади) та зниження значних фінансових ризиків громадян у разі захворювання, яке вимагає коштовного лікування.2021Прийняття Верховною Радою відповідного закону
Стратегічна ціль 2:
Запровадити нові підходи до фінансування галузі, спрямовані на оплату медичних послуг, а не утримання мережі медичних закладів.
2.1Створити законодавчу бази та умов для автономізації закладів охорони здоров’я з метою надання в них медичних послуг відповідно до портеб громади.Самостійність медичних закладів в управлінні фінансовими ресурсами та кадровими ресурсами, врахування об’єктивних потреб кожної громади у видах медичних послуг (зокрема, первинна медико-санітарна допомога,  консультативно-діагностичні послуги, паліативна допомога, акушерсько-гінекологічна допомога (жіноча консультація), стоматологічна допомога, стаціонарний догляд тощо.2017Відсоток закладів охорони здоров’я, що стали автономними.
2.2Запровадити соціальні стандарти та нормативи в галузі в описовому та вартісному варіантах, зокрема, стандарт надання первинної медичної допомоги,  паліативної допомоги, стандарт денного та стаціонарного догляду Розробка соціальних стандартів та нормативів в галузі в описовому та вартісному варіантах з метою фінансування галузі, виходячи з об’єктивних потреб людини.2018Затверджено соціальні стандарти та нормативи в галузі в описовому та вартісному варіантах
2.3Впровадити гарантований державою обсяг безоплатної медичної допомоги.Йдеться про затвердження гарантований державою пакет медичних послуг, який має бути доступний всім громадянам країни (включає первинну медичну допомогу, екстрену медичну допомогу, основні види спеціалізованих амбулаторних послуг за направленням лікарів первинної ланки, та основні види планової стаціонарної медичної допомоги за направленням).ЩорічноКабінетом Міністрів України затверджено на поточний рік гарантований державою обсяг безоплатної медичної допомоги.
2.4Оптимізувати (перепрофілювати) мережу закладів охорони здоров’я. Йдеться про формування такої мережі закладів охорони здоров’я, яка б забезпечила надання доступної, якісної первинної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги кожному жителі України. Зокрема, має бути визначено лікарні, які мають потенціал до формування на їх базі госпітальні округи  для забезпечення надання вторинної (спеціалізованої) та екстреної медичної допомоги. Інші лікарні мають бути перепрофільовані у відповідності до потреб конкретної громади, зокрема, на принципах міжсекторального співробітництва, тобто, поєднання медичних та соціальних послуг 2017-2020Відсоток закладів охорони здоров’я,  в яких відбулася оптимізація (перепрофілювання).
Стратегічна ціль 3:
Покращити якість надання медичної допомоги та стан здоров’я населення.
3.1Забезпечити прозорість та підзвітності шляхом упровадження нової системи моніторингу та контролю якості медичної допомоги.Впровадження у сферу охорони здоров’я нових підходів до системи моніторингу та контролю якості медичної допомоги, насамперед, залучення громадськості через формування громадських рад при всіх закладах охорони здоров’я, що надають медичні послуги2020Відсоток закладів охорони здоров’я, при яких діють громадські ради.
3.2Запровадити практику міжсекторального співробітництва в охороні здоров’я на первинному рівні.Послуги первинної медико-санітарної допомоги, паліативної допомоги, консультативно-діагностичні послуги, послуги стаціонарного догляду інвалідів та людей літнього віку координуються з єдиного центру.2018Кількість громад, в яких запроваджено практику міжсекторального співробітництва.
3.3Запровадити ефективну систему профілактики захворюваності на первинному рівні.Враховуючи, що вартість профілактичних заходів є значно нижчою, ніж витрати на лікування певних видів хвороб, необхідно створити ефективну систему профілактики захворюваності через заохочення до регулярних медоглядів, скринінгів, щеплень тощо. Крім того, йдеться про залучення громадян до здорового способу життя. Це має стати завданням первинної медичної допомоги та місцевих громад.2018Зниження рівня захворюваності,  зниження рівня госпіталізації.
3.4Розбудова сучасної системи управління медичною інформацією в межах єдиного загальнонаціонального медичного просторуЗапровадження електронних інструментів обміну медичними, фінансовими та статистичними даними, що необхідні для функціонування єдиного загальнонаціонального медичного простору (електронні реєстри, протоколи обміну даними, системи кодування діагнозів та процедур тощо)2019-2020Кількість закладів охорони здоров’я, в яких працюють електронні інструменти
3.5Перейти до оплати праці працівників галузі в залежності від навантаження, інтенсивності та результатів, створити систему мотивацій.Враховуючи, що якість медичної допомоги насамперед залежить від кадрового ресурсу галузі, необхідно побудувати систему мотивацій та заохочень до покращення результатів праці, зокрема, встановити залежність заробітної плати від навантаження, інтенсивності та результатів, забезпечити вирішення житлового питання для залучення високопрофесійних працівників до роботи.2018Затвердження нормативних документів, які передбачають оплату праці працівників галузі в залежності від навантаження, інтенсивності та результатів.
ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ
  1. Оптимальна мережа медичних закладів, що надають доступну та якісну медичну і соціальну допомогу.
  2. Скорочення фінансових ризиків, зростання фінансової захищеності громадян у випадку хвороби.
  3. Збільшення ефективності використання фінансових ресурсів у сфері охорони здоров’я.
  4. Формування сучасного ринку медичних послуг.
  5. Зростання прозорості та підзвітності, зниження рівня корупції у медичних закладах.
  6. Покращення стану здоров’я населення: зростання тривалості життя, зниження захворюваності, смертності.
ЗАГРОЗИ ТА ПЕРЕШКОДИ
  1. Патерналістська модель поведінки, коли громадяни перекладають відповідальність за стан свого здоров’я на державу.
  2. Конституційні обмеження реформування сфери (ст. 49 Конституції України).
  3. Неузгодженість позицій та незлагодженість дій різних гілок та органів влади.
  4. Організаційний та корупційний спротив реформі охорони здоров’я.
  5. Обмежені фінансові ресурси галузі та бюджетної системи загалом.
  6. Слабка поінформованість суспільства щодо цілей, переваг та ризиків реформи.

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

  1. Законодавством не визначено гарантовані державою обсяги, стандарти та нормативи безоплатної медичної допомоги
  2. Надмірна і нерівномірно розподілена медична інфраструктура
  3. Обмежений обсяг та неефективне  витрачання бюджетних коштів
  4. Нерівномірна доступність, неналежна якість, низька ефективність медичної допомоги
  5. Значна частка «неформальних» платежів у складі витрат на медицину
  6.  Відсутній зворотний зв’язок між споживачами, постачальниками та замовниками медичних послуг.
№ п/пЗміст проблемиПропозиції щодо її вирішення
1.  Затримка НСЗУ підписання договорів та фінансування за пакетами медичних послуг, які надаються закладами з 1 квітня 2021 року. Відсутність вчасного фінансування викликає порушення термінів виплати заробітної плати медичним працівникам з квітня 2021 року.Прискорити підписання договорів та забезпечити безперебійне фінансування за пакетами медичних послуг, які надаються закладами з 1 квітня 2021 року.
2.Недостатнє фінансування за програмою медичних гарантії. Існуюче фінансування не дозволяє забезпечити надання населенню гарантованих законом безоплатних медичних послуг. Завищені вимоги НСЗУ при занижених тарифах на пакети.Передбачити фінансування за програмою медичних гарантії не менше 5% ВВП
Обрахувати реальні тарифи на медичні послуги в програмі медичних гарантій
3.Капітаційна ставка - тариф за надання медичних послуг, пов’язаних з первинною медичною допомогою за обслуговування одного пацієнта, майже не змінюється протягом 3-х роківЗбільшити тариф за надання медичних послуг, пов’язаних з первинною медичною допомогою, за обслуговування одного пацієнта, на 50%, що врахує зростання мінімальної заробітної плати за останні три роки.
Запровадити при розрахунку кавітаційної ставки коефіцієнт, який враховує щільність населення.
4.Норма кількості декларацій на одного сільського лікаря завищена і не дозволяє надавати населенню необхідні медичні послуги через різну щільність населення в населених пунктах.Необхідно переглянути принцип укладення декларацій з лікарями первинної ланки в сільській місцевості. Норма кількості декларацій на одного сільського лікаря має бути меншою ніж у місті та враховувати щільність населення, відстані між населеними пунктами.
5.Відмова НСЗУ у підписанні вперше договорів надання медичних послуг (стоматологія) або інших видів послуг на вторинному рівні медичним закладам, які не надавали такі послуги у 2020 році в рамках програми фінансових гарантій медичного обслуговування населення.Внести зміни до постанови КМУ від 15.02.2021 р №133, які визначать умови укладання договорів з медичними закладами, які розпочали надавати нові види медичних послуг.
Прискорити підписання договорів із медичними закладами, що відповідають вимогам.
6.Недостатнє фінансування та недосконалий механізм безкоштовного та пільгового забезпечення медикаментами громадян відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998р. №1303, засобами реабілітації згідно з постановою КМУ від 03.12.2009 №1301.Збільшити фінансування з Державного бюджету для забезпечення безкоштовними ліками пільгових категорій хворих.
7.Суб’єктивний розподіл додаткової дотації на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів охорони здоров’я, коли кошти додаткової дотації на утримання закладів охорони здоров’я з державного бюджету осідають на обласному рівні.Переглянути формулу розподілу додаткової дотації.
Передбачити в Бюджетному кодексі пропорції розподілу загального обсягу цієї дотації між рівнями бюджетів і критерії такого розподілу в межах визначених пропорцій.
Оскільки громади мають прямі відносини з державним бюджетом, є доцільним спрямування коштів додаткової дотації безпосередньо в бюджети громад за формульним розрахунком.
8.Недостатній обсяг медичної субвенції для оплати лікування хворих на цукровий діабет. Дефіцит фінансових ресурсів в місцевих бюджетах для придбання дороговартісних лікарських засобів після проведення трансплантації органів, хворим з рідкісними (орфанними) хворобами, хворим на фенілкетонурію тощо.Збільшити обсяг медичної субвенцій щонайменше на 20%, що врахує підвищення мінімальної заробітної плати.
Збільшити фінансування централізованих заходів для придбання дороговартісних лікарських засобів після проведення трансплантації органів, хворим з рідкісними (орфанними) хворобами, хворим на фенілкетонурію тощо.
9.За рахунок коштів НСЗУ не фінансуються ФАПи, які обслуговують невелику кількість проживаючого населення в населених пунктах.Нормативно врегулювати питання фінансування ФАПів з державного бюджету. Включити сільські коефіцієнти в розрахунок сум коштів, які надходять згідно договору від НСЗУ.
10.Для надавачів вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, які розташовані в гірській місцевості, відсутній коригувальний коефіцієнт до тарифних ставок і посадових окладів для осіб, які працюють в гірській місцевості.Внести зміни у діючі нормативні акти, зокрема до постанови КМУ від 15 лютого 2021 року №133 та ввести коригуючий коефіцієнт для об’єктивного визначення розміру тарифу при наданні вторинної (спеціалізованої) допомоги в гірській місцевості за прикладом первинної медичної допомоги.
11.Проблеми в роботі медичних інформаційних систем, а саме періодичні відключення, що ускладнюють роботу лікарів та створюють складності у забезпеченні належного занесення даних в електронну систему, формування направлень.Забезпечити НСЗУ, як відповідального органу за роботу ЕСОЗ (електронна система охорони здоров’я) , належну безперебійну роботу інформаційних систем.
12.Застаріле або відсутнє в закладах охорони здоров’я сучасне медичне обладнання, кисневі станції в медичних закладах, медико-санітарний транспорт класу В з відповідним оснащенням для здійснення транспортування пацієнтів в заклади охорони здоров’я вищого рівня.Продовження на державному рівні програм дооснащення закладів охорони здоров’я медичним обладнанням, санітарними транспортними засобами.
Відсутній медичний транспорт для сімейних лікарів.
13.В умовах адміністративно-територіальної реформи та пандемії ускладнена процедура перенесення декларацій до створених закладів охорони здоров'я в нових громадах. Потрібно перепідписувати декларації «з нуля».Спростити процедуру перенесення декларацій із пацієнтами до новостворених закладів охорони здоров'я шляхом унесення змін до наказу МОЗ №503.
14.Приміщення та будівлі медичних закладів, які надають первинну, вторинну та інші види медичної допомоги є частково доступними для маломобільних груп населення. Існуюча фінансова спроможність громад не дозволяє у короткі терміни забезпечити інклюзивне пристосування будівель та приміщень.Внести зміни до постанови КМУ №410 та продовжити перехідний період.
15.Відсутній алгоритм дій отримання лікарських засобів для хворих на цукровий діабет з липня 2021 року.Розробити алгоритм дій отримання лікарських засобів для хворих на цукровий діабет з липня 2021 року.
16.Відсутні принципи формування мережі лікувальних закладів в межах госпітальних округів.Розробити принципи формування мережі лікувальних закладів госпітальних округів з розробкою механізмів співпраці комунальної, приватної та відомчої медицини.
17.Відсутні затверджені критерії стосовно віднесення закладів охорони здоров’я до опорних, що функціонують в мережі госпітального округу.Розробити та затвердити критерії щодо віднесення закладів охорони здоров’я до опорних, що діятимуть в мережі госпітального округу.
18.Працівники ЦНАПів та житлово-комунального господарства, які при виконанні службових обов’язків безпосередньо з населенням, як групи підвищеного ризику щодо COVID-19, не включені до пріоритетних груп  вакцинації населення, що виконують соціально важливі  функції  для жителів територіальних громад.Включити працівників ЦНАПів України до плану вакцинації населення, як категорію людей  з підвищеним ризиком інфікування та розвитку COVID-19.
19.Складне програмне та застаріле комп’ютерне забезпечення роботи сімейного лікаря, тривалі терміни обробки даних по укладанню договорів з НСЗУ, відсутній швидкісний інтернет.Допомогти медичним закладам у забезпеченні комп’ютерним обладнанням, програмним забезпеченням та швидкісним інтернетом.
20.Дефіцит медичних кадрів, значна частка з яких пенсійного віку, не дозволяє забезпечити медичне обслуговування всіх жителів громад. Низька заробітна плата медичних працівників медичних закладів, які надають вторинну медичну допомогу. Молоді лікарі не хочуть працювати в сільській місцевості навіть при наявності місцевих стимулів (надання житла, підйомні).Підготувати Національну Стратегію щодо кадрової політики.
Збільшити обсяг державного замовлення на підготовку лікарів первинного рівня та запровадити розподіл спеціалістів до медичних закладів.
21.Не визначено порядок встановлення розміру посадових окладів, преміювання та доплат медичним працівникам комунальних підприємств.Розробка методичних рекомендацій, щодо встановлення розміру посадових окладів, преміювання та доплат комунальних підприємствах.
22.Відсутність належних доплат за роботу медичних працівників, які надають первинну медичну допомогу пацієнтам, хворим на коронавірусну інфекцію.Передбачити доплати за роботу працівників первинної медицини з пацієнтами, хворими на коронавірусну інфекцію.
23.Застарілий перелік платних послуг, що можуть надаватися комунальними некомерційними підприємствами та відсутність порядку формування тарифів на такі послуги.Переглянути перелік платних послуг, які надають заклади охорони здоров’я, та унести зміни до постанови КМУ від 17 вересня 1996 р. № 1138.
Відсутня Методика розрахунку платних медичних послуг в комунальних підприємствах охорони здоров’я. Розробити та затвердити Методику розрахунку платних медичних послуг в комунальних підприємствах охорони здоров’я.
24.Не врегульовано питання фінансування обов’язкових профілактичних медичних оглядів окремих категорій працівників бюджетної сфери, призовників.Унести зміни до діючих нормативно-правових актів у частині врегулювання питання фінансування обов’язкових профілактичних медичних оглядів окремих категорій працівників бюджетної сфери через НСЗУ як складову профілактичної роботи та запровадити підвищувальні коефіцієнти за проведені огляди.
Виділення коштів Міністерству оборони для забезпечення оплати праці медичних працівників військово-лікарських комісій.
25.Відсутні індикатори оцінки якості медичних послуг з надання первинної медичної допомоги.Розробити індикатори оцінки якості медичних послуг з надання первинної медичної допомоги та затвердити їх відповідним нормативно-правовим актом.
26.Відсутні затверджені рекомендації для територіальних громад стосовно варіантів формування оптимальних моделей управління закладами охорони здоров’я, у тому числі критеріїв співфінансування територіальними громадами за енергоносії медичних закладів.Підготувати рекомендації для територіальних громад стосовно варіантів формування оптимальних моделей управління закладами охорони здоров’я, у тому числі критеріїв співфінансування територіальними громадами за енергоносії медичних закладів.
Включити вартість енергоносіїв у тариф медичної послуги.
27.Ускладнений механізм оренди комунального майна в закладах охорони здоров’я з проведенням аукціону.Прийняття проекту Закону №3451 про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо розширення переліку юридичних осіб, які мають право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону, зокрема щодо включення в перелік «пільговиків» заклади охорони здоров’я державної та комунальної власності.

Верховна Рада України

Президент України

Урядовий портал

Міністерство охорони здоров’я України

Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров’я

Національна служба здоров’я України

Аналітичний центр Асоціації міст України

Тел. (44) 486-30-82

вул. Січових Стрільців, 73, 12 поверх, м. Київ, 04053

Новини

Усі новини>

Новини

Усі новини>

Прокрутка до верху

Асоціація міст України

Review My Order

0

Subtotal

Taxes & shipping calculated at checkout

Checkout

 
Перейти до вмісту